Отак би вік увесь, як зараз,
вчувати щедрість і снагу,
щоб добрих справ в'язалась зав'язь
на душу - гілочку тугу.
Отак би вік мету велику
не розбивати на дрібні,
ще попід зорями довіку
з коханим йти, іти мені.
Отак би вік не розлюбити
вишневу цвіть і шал завій.
Повік не стерти, не спалити
краси твоєї, світе мій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Рясна Морва