З нас кожен долю вишиває сам,
Чи завдяки ниткам, а чи словам,
Виводимо старанно кожен шов,
Вкладаємо туди тепло й любов.
І ось уже на полотні життя
Багрянцем пломеніє вишиття.
Ростуть на нім узори з року в рік –
Самі для себе творим оберіг.
Хтось голкою засіє на добро,
Комусь чарівне слово проросло,
Герої ж у цей час на міннім полі
Зі зброєю в руках гаптують волю.
У вишиванці – генетичний код,
Хай мовою пишається народ,
Бо в кожному стібку, у кожнім слові
Не менше сили, ніж в потужній зброї.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Зоряна Кіндратишин