Заплітай пшеницю мені у волосся
і цілуй мої плечі дощем
Ми живемо за тим як уже повелося
ніч за ніччю
і день за днем
Поливай бузки, говори про гроші –
поєднуй небесне й земне,
Хай проходять повз
чиїсь листоноші,
відпускають тебе і мене.
Позривай зірки, покидай під ноги,
бо земля теж бажає тепла,
Я собі сама намалюю роги,
хоч і знаю, що я –
твоя.
Ти ж малюєш мені мої голі плечі
і босоніж ведеш по траві,
Чи то я, чи то ти, чи любов чи то втечі,
чи кохані,
а чи вороги?
Я зриваю жасмін, ти смієшся до сонця
і немає у цьому жалю
Хоч зірки, хоч бузки,
Хоч небесне, хоч гроші,
хоч в Пеклі, чи хоч у Раю
ти вплітаєш пшеницю мені у волосся,
по тобі розтікаюсь дощем,
Я твоя, а ти мій, так уже повелося,
ніч за ніччю
і день за днем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2021
автор: Prosto Vilna