НИЗЬКИЙ УКЛІН МАТЕРЯМ!
Анні Маркіянівні Покладовій,
матусі Андрія Покладова, що
поліг смертю хоробрих у 2015 році,
захищаючи на Донбасі
територіальну цілісність і
незалежність України
Сидить біля столу старенька матуся,
Повільно гортає сімейні світлинки,
І Час швидкоплинний, в зворотному русі,
Вертає життя пожовтілі сторінки.
Синочок маленький на давній світлині,
А погляд —
пророчий, печально-тривожний,
Немовби душа знала, з першої днини,
Про що наперед людям знати не можна.
Ось школа, ось в формі курсанта синочок,
Щасливий! Та погляд таїть запитання:
Бо ще із колиски, у мріях, він — льотчик!
Не можна у небо ...
Що ж, буде механік...
А ось з нареченою. Свято! Весілля!
Ще фото сімейне — з малими синами,
На березі моря — відпустка, дозвілля!
Наступна світлина — уже аспірант він.
На цій — він серйозний, у формі військовій,
І погляд —
пророчий, печально-тривожний,
Коротке навчання і фронт.
Не ляльковий,
Донбас український в неволі ворожій!
Із фронту світлини.
Тут — він у дозорі,
А ось — з кошенятком — лякливим, тендітним,
І світяться очі в обох, ніби зорі,
І підпис короткий:
"Як хочеться жити!"
Гортає світлини матуся старенька,
Біжать за хвилинами довгі години.
Шукає розраду в минулому ненька,
І пам'ять,
на мить лиш,
вертає їй сина.
- Ти знав, відчував, -
тихо шепче матуся,
- Все те, що в житті
людям знати не можна...
. . . . . . . . . . .
В світлинках життя, що завмерло у русі,
І погляд синочка —
пророчий, тривожний...
05.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2021
автор: Людмила Григорівна