Богородиці, що Їй Господь всиновив
Іоана і також всіх нас,
і великому апостолу і євангелисту
Іоану Богослову
присвячується
Нема потреби
щоб кусати лікті
що бач помер
у другому столітті
(помер — хіба??)
любов як правда —
що іде в хлібах...
як яма — це в землі
любов є — в літі
(помер — що, в цім столітті?)
бо як прийшли
яму — розрили
гуляйте, тіла нема
а нема тіла — що ж ви
балакали і говорили
що це могила?
і
учні — подивились
дак й — здивувалися?
й куди бігти хотіли?
пророк як по життю іде
то чернь землі ще підкладе
і він на Небі — і ніде
так й далі все —
яко не у людей!..
Могилу засипали?
земля ще є у ліктях!
ну, не широка ж ... і
хіба хотіли?
стало би щоб тільки тіло
і лягло б ... ясно — живим тіло
і засипайте?
Христос сказав: нехай, то
Я схотів, щоб він зоставсь, поки прийду...
Та ж не сказав: Іван не вмре...
Це круто!!
Буде всім по вірі.
Я богословлю нині до дерев.
Ба, він залишивсь —
та не в Івановім,
в Христовім тілі,
бо й так круте іде
у богословії Христа —
як все це наближати до людей!
І слава Богу!!!
21.05.2021,
свято великого богослова і євангелиста Іоана,
наперсника
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович