Дай мені, мамо, мою вишиванку,
Най покладу в свій рюкзак.
Може, в неділю колись спозаранку
Причепурюся. Відтак
Степом піду. Сотню ро́ків зозуля
Напророкує мені,
І крізь туман не свистітиме куля,
Дзвін задзвенить вдалині.
Богу вклонюся, вестиму розмову
І про Донбас, і про Крим…
Знаю, витатиме в храмі святому
Ангелом мій побратим.
Я залишу́ в церкві хліба буханку…
Всіх пом’яну, хто поліг…
Дай мені, мамо, мою вишиванку.
Дай мені мій оберіг.
© Галина Брич
Світлина з ін-ету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2021
автор: Галина Брич