Не просто - шлях підкорювати свій,
Не втративши ні ниточки, ні каплі,
Де світ оцей - і грішний, і святий,
Де серед рясту - коники і чаплі,
Жаб’я́точку родина, - мов заслін,
Ціну́ де ворон довголіттю знає,
Де сповістить облуплений ослін
Освідчення:" Олену Лесь кохає"...
⠀
І жити просто ж - не губи й кохай,
І заздри тільки сонцю і крилатим -
Адже́ нагадують крилаті :" Рай -
В польотах разом в царстві тридев'ятім"
Що кинули, - не голоси жалі
Є милий серцю - по́близький, чи дальній -
Хоч дім його й на крайчику Землі,
Здається, в долі
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ти його -
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀не зайвий.
⠀
Побути звісно дурником злегка́,
Коли хвилинки щастя запанують,
Скінчити пізнім вечором листа
В якім від суму буковки лікують.
Оригінал
Не простота - удел мой быть собой,
но не терять ни ниточки, ни капли,
где этот мир - и грешный, и святой,
где среди трав - кузнечики и цапли,
где лягушонок - мил своей семье,
и ворон долголетью знает цену,
где надпись на облупленной скамье
оповещает: "Саша любит Лену"...
Так просто жить - люби и не теряй,
завидуй только солнцу и крылатым -
они, крылатые, напоминают: "Рай -
в полетах вместе в царстве тридевятом."
Не причитай, что бросили, ушли,
есть милый сердцу - дальний или ближний -
пусть дом его на краешке Земли,
в его судьбе - ты,
кажется,
не лишний.
Само собой - побыть слегка глупцом,
особенно - в счастливые минуты,
закончить вечер этим письмецом,
где буковки уводят прочь от смуты
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2021
автор: Юрій Шибинський