Ледве помітний шерхіт нічної білизни,
нібито сон вже обтрушує денні турботи,
ніби це чути блаженні тихесенькі ноти,
з яких починається радість щоденної тризни
і спокій гарячого тіла після роботи
Ніч заглядає в кімнату шпарунками в стінах,
дихає острахом й вузлик плете у волоссі
Ніч оглядає з цікавістю сонне обличчя і постіль:
браслети на білих руках і синці на колінах,
і тихо спускаються з стелі непрохані гості -
Маленькі та темні, мов тіні забутих фантазій,
перебирають у лапках свою павутину жахіть -
ось замість сітківки липка нерозривна їх сіть,
а сни застигають в незнаній наукою фазі,
де страх догниваючий за павутинням стоїть,
Де раптом відомо, що ніч - це німий обсерватор,
що біль в хеліцерах нависла над ліжком і жде,
і кігтиком думку за думкою тихо пряде
з бридким поєднанням химерних метафор,
яким зберігати кошмар поки сонце зійде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2021
автор: 3^4