Не приходь в мої сни! Не приходь, не з'являйся примарою…
Ти без мене довжезних сто років жив!
Хай не виє, мов звір, твоє серце зранене,
Ти коханням своїм рятував і топив…
Не судилось! Я й сама не збагну всі чому…
Пам’ятаю, як серце для серця билося,
А тепер ми самі по собі на Землі.
І душа, ніби з шляху збилася…
Пам'ятаю лелек, що несли нас з тобою у вЕсни,
Та з роками ці спогади зблідли.
Пригадай наші дні чудесні,
Де ми були серцями рідні.
Так і ми розлетілись в життя журавлями,
Але вогник кохання у серці зорить,
Та любовна печаль закружляла між нами.
Як могли ми усе спопелить?
30.09.19 (С)Іванна Хоменко (Мельник)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2021
автор: Іванна Хоменко (Мельник)