Вона була зеленою весною,
Він жовтим листом осені шумів.
Для неї все було на світі просто,
А він сприймать усе так не умів.
Він пропливав величним птахом,
Вона замріяна була в піснях,
І бачив він,що аж до страху,
Без неї довшим стає шлях.
Вона незміряно любові вірна,
Він ніжно плеканий герой,
Вона любові так хотіла,
Але не ту зіграла роль...
Вона пронизана сумлінням,
Прозора,ніжна,молода.
В її руках він був покірним,
Лиш вітром обпалив вуста...
Вони,неначе зорі ясні:
Далекі,вірні і складні.
Я вірю,що вони-незгасні,
Але на відстані якій...
Вона на відстані прощання,
Він відстань міряє в любов,
Невже у них слабке кохання,
Невже душа холоне знов...
(С) Іванна Хоменко (Мельник)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2021
автор: Іванна Хоменко (Мельник)