Серед сотні дихань монотонних
ти мій подих відшукати зміг.
Забери мене зі стін бетонних,
укради від усього й усіх.
Посели в віддаленій хатині,
де нема людей і покриття.
Де переверну в одну хвилину
дриґом догори твоє життя.
Я розквітну крізь твої ключиці
і підсяду на твою струну.
Я застигну у твоїх зіницях,
як комаха в краплі бурштину.
Упаду на дужі твої плечі,
наче зорі, голими грудьми.
Щоб не марнувати нашу втечу,
ти і мій весь світ переверни.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2021
автор: Ольга Береза