Мама квіти посадила
Під віконцем біля хати.
Вона дуже їх любила
Чорнобривці, руту-м"яту.
Доню теж до цього вчила,
Поливати не забула б,
Щоби лагідною була,
Цінувала все красиве.
Швидко доня підростала,
Квіти теж вона саджала,
Згодом матір"ю вже стала
Та онученьки діждалась.
Розрослися квіти пишно
Та й квіткове царство вийшло,
Ручки простягне дитина.
В неї усмішка щаслива:
-Ти скажи. матусю мила
Що за фея ворожила,
Як в барвистому вінку,
Хто створив красу таку?
-То не фея - прабабуся
Рук своїх сюди доклала
І бабуся помагала,
Змалечку й мене навчала.
В вічність відійшли бабусі,
Постаріла і матуся.
Диво-сад весною квітне
Та нагадує про рідних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський