Перед дощем так тихо-тихо…
Затамувало небо подих,
Верхівки сосен вікових,
Гойдає вітру дотик.
І ластівка до пташенят,
Спішить понад землею,
А блискавка на небокраї,
Палахкотить зорею.
Вода у річці потемніла,
Та ніби зупинилась…
Холодні крапельки дощу,
Подекуди з’явились.
Пориви вітру все сильніші
Б’є грім на зміну тиші,
І провалилось синє небо…
Земля і п’є і дише.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2021
автор: Самойленко Є.В.