Ой, копала буряки, ой, копала,
Та й скидала на купки, та й скидала...
Котрі кращі у торби укидала,
І від заздрющих очей їх ховала...
В кінці дня вона ті торби теж ховала,
Щоб якась чужа рука не покрала...
Уночі ті торби відшукала,
І додому їх усіх поносила...
Дома ті буряки всі потерла,
І з дріждями розвела, і накрила,
Через пару, чи й більш днів розтопила,
І горілки з буряків наварила...
На гостину бригадира запросила,
І його горілкою пригостила,
А він пив, випивав і на неї поглядав.
Ніжно й мило, і ще й з нею переспав,
І була вона тоді з ним щаслива...
І з тих пір вони вдвох випивали,
Випивали, розмовляли і співали...
Він постійно вихваляв ту горілку,
І її він обіймав кріпко, кріпко...
А вона ж то, люди, була удовою,
Тому й рада була тій любові,
А він пив випивав і їй часто казав,
Що й горілка і вона, ой солодка,
Й буде ланка її п"ятисотка...
Тільки жаль, дуже жаль, все скінчилось,
Була жінка у нього ой сварлива,
Вона вікна їй усі ой побила,
Важка доля її удовина,
І в усьому війна клята винна...
Ой, копала буряки, ой, копала
Та й скидала на купки, та й скидала,
І війну ту страшну проклинала....
Що вона щастя її, та й убила...
І її діточок осиротила...
Як вона, бригадир теж журився,
Все частіше він їй також снився...
Так вона більш нікого й не любила,
І своїх діточок ой, ростила...
Працювала, жила, подруг мала,
Вечорами з ними ой, співала...
І душа від пісень оживала...
Ой, копала буряки, ой, копала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2021
автор: геометрія