Коли згаснуть останні свічки
Відблиск у канделябрах розтане
У передранковій пітьмі стало тихо
Хто вже пяний той спить
Хто пустельник в цім гаморі
Того не бере вино
Хриплим голосом бард
Заспіває останні пісні
Він співатиме зараз тільки для себе
Свою пісню самому собі
Не для когось
Не за срібний гріш
Не веселих мелодій таверни
Не плаксивих балад
Для придворних фрейлін чи дам
Ані мудрих повчальних легенд
Заспіває про себе
Про самотність ,дорогу
Про любов, вірний меч
І вієлу, найвірнішу з жіночих
Створінь
Вона здатна на все ради
Голосу серця
Звуком своїм чарує довколо
І заради цього живе
Менестреля свого милує
Надихає його на слова
На стежки і на віру у себе
Ніби час зупинився на мить
Всі затихли
І король похиливши чоло
Посріблилась сльоза на щоках....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2021
автор: Ігор Сас