Задзвенів дзвінок останній
Пролунав він як прощання
Юнаки йому радіють
А дівчата червоніють
В одних котиться сльоза
В інших радість й сподівання
Задзвенів, покликав
А вона собі стояла
Скромно молодість стрічала
Вже дитинство за спиною
Проминуло наче мить,
Щастя й радості пора
З дзвіном, гучно знов прийшла.
Танці, друзі, гра
Вона ж очі опустила
За дитинством затужила
Щось в собі перебирала
І в віршах вам все сказала
Дзвін дзвенить все голосніше
А вона чомусь сумніша
Ой, дівчино не журись
Були всі дітьми колись
Потім швидко повзросліли
Та в душі ми теж такі
І дзвінок цей відчуваєм
І продовження бажаєм
Чогось нового, казкового
Дивовижного, чудового
Нездісненного й свого
Що думки всі розганяє
І коли життя сіяє, дзвін дзвенить
Серце більше не щемить.
Скромна дівка посміхнись
Вивчилась або ще вчись
Поступай, гуляй , радій
Менше мрій, дзень-дзень
Завтра буде новий день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2021
автор: oreol