Драгоман

               «Тепер  вже  достатньо  листя
                   Щоб  розтлумачити  подих  вітру…»
                                                                             (Пауль  Целан)

Я  драгоманом  тепер
У  війську  зеленого  лісу:
Перекладаю  на  мову  шпачину
Шелест  старих  осокорів,
Людям-блукальцям  тлумачу
Слова  весняного  вітру,
Які  переказує  ясен
Шарудінням  своїх  зелених  рук,
Які  записує  жук-літописець
Знаками  болотяних  черепах  –  
Там  –  під  корою  ялин,  
На  брунатних  стовбурах  мертвих.  
Листя  достатньо  –  
Для  сторінок  палімпсесту,
Для  апокрифу  злого  єретика  –  
Травневого  вітру  гір  –  
Весняного  вітровію-бурлаки,
Що  несе  сірі  хмари  журби
В  країну,  що  плаче  за  цвітом  вишень
Тихо,
Без  сліз.

А  я  знов  занотовую,
Знову  записую
Чорнилом  кольору  вохри
Все,  що  вітер  шепоче:
Вітер-опришок
Прозорий,  шалений  –  
Гайдамака  весни.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2021
автор: Артур Сіренко