Калюжами спішать кудись маршрутки,
Стікають сльози з стріх, немов з повік, –
Природа виливає наші смутки
В рясних потоках із небесних рік.
Стукочуть краплі монотонні ноти,
Тужливий сум за вікнами бринить,
Дощами вимивається скорбота,
Щоб стало серцю легше хоч на мить.
[i](Твір зі збірки “Крізь часу плин”)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2021
автор: Валентина Інклюд