Мовчу удвох з велосипедом.
Лиш вітер, сонце, Кільцева,
перини хмар, волосся, небо.
В думках пощезли всі слова.
Ковтаю спрагло, наче страву,
повітря свіже й запашне.
В обличчя дише стиглий травень,
який явив колись мене.
Німують вицвілі кульбаби.
Каштани вбралися в рябе.
Мовчать у полі скіфські баби,
мов виглядаючи тебе...
Німую я, німує ровер
про те, про що не треба слів.
Зарано хнюпати: "Game over".
Ще мрії - маєво буслів.
Хоч метушиться рій опудал
й на манівці веде весна,
я знаю точно: "Далі буде!"
Усе ще тільки почина...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2021
автор: Олександр Обрій