Чи за нами оте небо плаче?
Чи за нами в нього тихий щем?
Пам’ятаєш стримано гарячий
ніжний поцілунок під дощем?
Так немов лиш двоє нас на світі
і на двох лише одні уста.
Ми забули серцем володіти.
Істина була, як день ясна.
Молоді, закохані, босоніж…
Шепотіли: «Я не відпущу».
Відчували стукіт серця з-поміж
шуму барабанного дощу.
Почуття надійно-безнадійне…
Дощ і парасолька не рятує.
Заховай мене в своїх обіймах,
бо з тобою й дощ мене цілує.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2021
автор: Ольга Береза