***
Океан тебе малює --
Небо тихо помагає,
А в очах -- то сонця
Сполох,..
То у захід заганяє --
Кучерявим пензлем
Вітру
Непомітно пасмо
Жалю,
Що волоссям розплелося
Та у хвилях розлилося
В горизонт мого кохання..,
Як лиш згадка,
Що минула --
Десь у водах тих,
Що вчора
Камінь спраги ще почула
І... явилась
Так лагідно,
Як картина -- у сьогодні,
Щоби я згадав ці квіти,
Як кольорами світили,..
Де це небо розчинило
Моє серце
І... пропало,
Щоби я зумів цим жити
Та у собі зрозуміти :
Все не вічно,
Й бо -- не стало...
-------------------------------------------
28.04.2021; Paris (A / a)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2021
автор: Катинський Орест