Нехай мене на днях назвали топовим,
нехай топтав у віршах я орду,
мене завербували в Севастополі
в дві тисячі мохнатому году.
А ви роками вірили і глипали:
я ж тризубом добряче вас перчив!
У підсумку, як виявилось, — липовий —
дволикий "патріотішка с Кєрчі́".
Ловили ейфорію декламовану
під опіумом віршів слухачі,
коли їм по губах водив я мовою,
кремлівські наминаючи харчі.
І їх не дивувало, що "с вастока я",
і їх не насторожувало те,
що десь на узбережжі Севастополя
Марозов Павлік атомний росте.
Шпигунив поміж вас підступно досі я,
в обіймах зловорожої мети.
Всміхалася лукава Феодосія,
а вірші закладались, мов тротил.
Зрадливий вовк на Кремль уперто зиркає —
хоч вічність немовлятами годуй!
В поета на погонах вража зірка є:
засяяла в мохнатому году.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Олександр Обрій