Мені непотрібно палат золотавих,
Мені непотрібно авто дорогих,
Грошей, цих заплямнених, мнутих, кривавих,
Що завтра вже зникнуть в руках часових...
Мені не потрібен цей "одяг у моді",
Ці нігті в салонах "під статус зіркам",
Мені не потрібні швейцари при вході,
Що завжди повторюють: дякуєм вам.
Мені не потрібні Сейшели, Багами,
Якось проживуть і без мене, як все...
Потрібні обійми коханої мами,
Потрібне усміхнене тата лице...
Потрібні прості, невигадливі речі,
З яких і складаються пазли життя,
Потрібно і сонце, і дощ, і хуртечі,
І страх, і надія, сльоза, почуття...
Потрібно усе, що не можна купити,
Потрібно усе, що живе без грошей,
Це небо, це люди, це сонце, це діти,
Це дане життя, мов небесний трофей.
Це світ, що у тінях тонкої тополі
Просіює променем світло добра,
Це світ, що не може прожити без волі,
Це світ, що не може без крихти тепла.
Не може без слів небайдужих, ласкавих,
Не може без квітів в серцях польових,
Де вже непотрібно палат золотавих,
Де вже непотрібно авто дорогих...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Sukhovilova