Двірник доріжки лихо замітає
І розмірковує приблизно так:
«Його робота ось, подвір’я сяє.
Директор хто? Без матюка, - чудак.
З якогось дива по заводу бродить,
У телефон говорить сотні слів,
Горілку п’є, катається на шкоді
Бути директором і я б зумів.»
Не прийнято в суспільстві цінувати
Уміння об’єднати колектив,
Заняття знайти кожному, зарплату.
Соціалізм в нас батоксом засів.
Всі рівні. Де у біса ми всі рівні?
Не рвемося у спаринг до Кличка.
У неповторності своїй чарівні.
Собою стань, себе гартуй в роках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2021
автор: Пісаренчиха