Я на дорогу йду знов, сину,
Тебе я буду виглядать,
Не хочу вірить, що загинув,
Так, як і ждала, буду ждать.
Я придивляюся, мій сину,
Це ж ті доріжки і стежки,
Де ти ходив... До них я лину,
Про тебе всі мої думки.
Мене стрічає клен високий,
Про щось шепочуться листки -
Такий безмежний світ широкий,
Де ж загубивсь у ньому ти?
Я притуляюсь до листочків,
До них сумна завжди горнусь,
Не каже клен, де мій синочок,
Чому до мене не вернувсь...
Вітер гойда клена листочки,
Мого торкається чола,
Може, це ти мені, синочку,
Вісточку шлеш аж звідтіля?..
Пройшло років уже немало,
Та не мина моя жура...
Я на дорогу йду так само,
Така це доленька моя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2021
автор: геометрія