***
Так звикають лиш до нелюбові,
як до травня звикаю холодного.
В монотонності і на пів слові
наші норови звичні приборкано.
І поєднані ми парасолею,
не порушуючи гравітації,
походжаємо площею сонною
за відсутности сонця для нації.
В соцмережі поставлю світлину:
тридцять перше. Очам не повіривши,
припасую останню цямрину.
В зрубі часу. Короткими віршами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2021
автор: Надія Позняк