минуле буває лише на мілині
бо в минулого немає хвиль
емоції вітру не досягають тих вод
лише недбало сколихують поверхню
лише відчайдушні потопають на мілині
лише боягузи залишаються між морем та берегом
туди заносять хвилі сміття з глибших вод
там піна шепоче останню сповідь, слугуючи оберегом
на мілині тепліше
бо минуле легше згадувати
ніж уявляти майбутнє
на мілині бридкіше
бо водорості та пісок заважають рухатися
на мілині безпечніше
бо вона не вимагає зусиль чи рухів
вона потроху ховає ступні під мулом та спогадами
занурює в незмінне та зрозуміле
таке рідне та давно пережите
давно не важливе
але й водночас
невід'ємне
бо є проекцією глибших вод
мілина для кожного різна
комусь приємна
комусь огидна
вона наповнюється сенсом
коли рецептори на шкірі
передають імпульси аксонами спогадів
щоразу
заходячи в мілину минулого
перевір пульс сьогодення
можливо
сьогодні не варто
охолоджувати у воді п'яти
можливо
сьогодні мілина
не здаватиметься гостинною
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2021
автор: Lucre