Пора обідня… по стежечці піду,
Сама про себе, поведу розмову,
Яка краса нині в моєму саду,
Як передати чарівну, казкову.
Старенькі яблуні давно зацвіли,
Рясненько, гарно не відвести очей,
Так мелодійно…. скрізь бджілки гуділи,
Ніби співали в танку веселих фей.
Не замовкають і на мить, поспішають,
Тріпочуть крильця, приваблює їх цвіт
Й медовий запах. Нектар випивають,
Усіх втішає розкішний буйноцвіт.
Трудолюбиві, як люди на землі,
І так красу, сприймають, як ми з вами,
Такі ж всього свого буття ковалі,
Бджолинний гул у вулику й ночами.
Розлетілись слова, разом з гудінням,
Від думок, відволік легкий вітерець.
Ще постою, налюбуюсь цвітінням,
Як пушинки, летять бджілки навпростець.
20.05.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Ніна Незламна