В голові таргани здуріли,
показилися, як від голоду.
Чи понапивались текіли –
і їм начисто знесло голову.
Маю вічно-хронічну потребу –
лиш тебе одного кохати.
Залікуй моє хворе НЕДО.
Вже не можу НЕДОсипати.
Вже не хочу НЕДОпалків в серці,
НЕДОвіри та НЕДОмовок.
Тарганам моїм знову здається,
що у них ненадійний сховок.
Каву вкотре НЕДОварила.
Знаю, знаю: НЕДОсконала.
Просто я тебе НЕДОлюбила,
я тебе НЕДОстатньо мала.
НЕДОтішилась, як любились,
НЕДОгледіла долі знак.
Таргани, схоже, вже змирились,
а метелики все ще ніяк.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2021
автор: Ольга Береза