У волошках диво-сни,
Дальня є дорога,
Коні, птиці й цвіркуни,
Все веде до Бога…
Спотикаючись на пнях,
В кров вже збивши ноги –
Перепони чи стерня,
В світ йдемо з порога.
О волошки, де полинь,
Заросла дорога –
Через смуту перекинь
Серця світ-знемогу...
Ось широке полечко –
Небо у всі очі,
То й не чуєш горечка,
Не в тягар ці ночі.
Ці волошки ще з віків –
Для душі є пісня,
Береги святі ріки,
Дума моя війся.
Дніпре, думаєш про що?
Заплелись дороги…
Не життя – цирк в шапіто,–
Сняться чи пороги?
Кінь мій вірний Вороний
Волошковим полем
Мчи по Хортиці моїй.
Світло – моя доля…
04.08.2013 р. - 03.06.2021р.
Авторський переклад з рос.
Свет мой – моя доля…
Васильки вы васильки,
Дальняя дорога,
Кони птицы и сверчки,
Всё ведёт до Бога…
Спотыкаясь да на пнях,
В кровь, сбивая ноги –
То преграды то стерня,
В мир идём с порога.
Васильки вы васильки,
Ждут подвох и омут.
Через смуту перекинь
Сердца свет-истому.
Как во поле широко,
Небо во все очи
И не чувствуешь оков,
И не в тягость ночи.
Васильки вы васильки,
Для души знать песня.
К берегам святой реки
Дума моя вейся.
Днепр, что думаешь о том?
Заплелись дороги…
Жизнь, что цирк у шапито,–
Снятся ли пороги?
Конь мой верный вороной
Васильковым полем
Мчи по Хортице родной.
Свет мой – моя доля…
04.08.2013г. - 03.06.2021г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2021
автор: Променистий менестрель