Вона любила гуляти в дощ без парасолі.
Тоді на кінчиках її волосся розцвітали квіти, схожі на незабудки.
В іі очах давно купалося небо...Її вуста цілувало сонце...
Вона любила гуляти в дощ без парасолі
І милуватися крапелинами райдуги на долонці...
Йому подобалося ходити в дощ з оберемком соняхів.
І він вірив у те, що соняхом небо малює веселку...
А ще відчував дивні нотки запаху незабудок
І те, як у серці нарешті щезає смуток...
Вони завжди так чекали дощ і блукали без парасолі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2021
автор: Марія Демянюк