Наркоманів смерть бере молодими,
Залежить від якості драґу зрештою.
В цьому гріху паде подоба людини.
У пошуку порцій стоптують мешти,
Відсутність думок і в очах пустота,
Коли брак грошей беруться красти.
З роками гріх душу й тіло оброста,
Людське і родиме стає нарку чуже.
Ніби з такими ж, та болить самота.
Ніщо у світі наркомана не вбереже.
(Терцина)
18 лютого 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2021
автор: Володимир Кепич