Акаціє, як солодко пахтиш!
Твої меди дають наснагу жити.
Акаціє, мій смутку непролитий
Поміж пелюстям літньої сльоти.
У верховітті – білопінна млость.
Якби могла, полинула б надпити
Той аромат прозоро-соковитий,
Якого скуштувати не прийшлось.
Пашій крилатим – прилетять рої.
Помрію й я про ласощі твої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2021
автор: Оксана Дністран