Вимірював годинник крок:
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток.
Вимірював годинник час,
старавсь для себе і для нас.
Розмірено вперед час йде,
буває й не помітиш... де?
Куди подівся? Полетів...
й на мить спинитись не схотів.
Багато час наш має справ,
годинник хід лиш фіксував.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток...
за кроком крок, за кроком крок.
Ішов годинник... нам урок,
та раптом зупинився. Змовк.
Чомусь мовчав... чогось злякавсь?
А час від нього віддалявсь.
А час наш, знай, про все подбав.
О, скільки він на себе взяв...
Дощами сіявся-співав,
і цвітом землю прикрашав.
Не стишуй кроки ти свої,
будь ласка, з часом в ногу йди.
О, скільки в нього є прикрас
і влітку, й восени... для нас.
А час летить, як одна мить,
і нам його не зупинить.
Та, кажуть, час, як схочеш ти,
для добрих справ можеш знайти.
Пішов годинник! Тік-так-ток...
й ти з часом йди за кроком крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2021
автор: Надія Башинська