Сонце повiльно сiдає за обрiй.
Вечiр тихенько крадеться у мiсто.
Чути в травi цвiркуна спiв хоробрий.
В небi сiяє зiркове намисто.
Гамiр вщухає. У вiкнах будинкiв
Вже загорiлись вогнi кольоровi.
Повнi спокою i тишi хвилинки
Щедро дарує нам вечiр чудовий.
Мiсто неквапно у сон поринає.
Мiсяць зникає в хатинцi з хмаринок.
Темну хустину свою напинає
Нiч i заходить до мене в будинок.
Будемо з нею тепер до свiтанку
Бесiду вести за чашкою кави.
Знову потiшу я нiчку-панянку
Думкою, пiснею, вiршем цiкавим.
А як зажеврiє небо на сходi,
Нiч помандрує в далекi країни.
В збуджених нервах, весь день на роботi
Буду чекати вечiрнi хвилини.
Травень, 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2021
автор: Leskiv