Зірвався вітер, вітер-забіяка,
Вербичкам кучері щосили розплітав,
Берізоньку він змусив теж заплакать,
З неї зелені бантики зривав
Та кидав у траву таку високу,
Яку пригнув сердито до землі
І ягідки, що налилися соком
Хотів не залишити на гіллі
Черешні, що росла собі в садочку,
Але вона за себе постоять
Зуміла і сказала, що не хоче
"Вибриків" його терпіть ніяк.
І ягідки лишились поміж листям,
Бешкетник-вітер трішечки притих,
Пообіцявши, що не буде більше
Нікого ображати й спати ліг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський