Мамі присвячується...
Тихо серед полів
Посеред колосків
Невпинно я іду,
Тишу серцем ловлю.
У мороці ночей
Бачу я блиск очей,
Очей твоїх перелив
Серед руїн і злив.
Так би блукав з тобою все життя,
Та став враз безпорадним, як дитя.
Всесвіте чуєш мій...
В душі моїй страшний буревій.
Обпікає серце, мов пальне,
Тугу по судинам несе.
Невже ти ніколи не обнімеш мене!!!
Вже впала давно роса,
В серці бринить сльоза,
Підсвічують стежки
Ясних зорей свічки.
Тінь моя крадькома
Серед колонн ступа.
Знайшов у світлі лампад
Вхід в Гетсиманський сад.
Там душу я нарешті відпущу,
Слізьми її я щедро орошу.
Всесвіте чуєш мій...
В душі моїй скрипить буревій.
Обпікає душу, мов пальне,
Тугу по судинам несе.
Невже ти так швидко відпустиш мене!!!
Всесвіте чуєш мій...
Ніяк не стиха буревій!!!
Пам'ять моя вічна, як життя,
До самих окраїн майбуття
Пронесе наш слід у саме серце Творця.
17 березня 2021 р.
м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2021
автор: Сергій Ткач