[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TqOQXjD1LuA[/youtube]
Довго мрію цю кохала,
Річечка мала.
В море впасти все бажала,
Справа нелегка.
Заважка туди дорога,
Сама ж замілка.
У душі тримтить тривога,
Все ж бажання так торка.
Вся надія на дощі,
Сама ж невеличка.
Ця ідея до душі,
Це ж лише дрібничка!
І наповнить дощ водою,
Зникнуть береги.
І дістать тоді рукою,
Те, що до снаги.
Поки думала - гадала,
Сонце припекло.
Із-під лоба споглядала,
Нащо те тепло?
Прийшов кінь води напитись,
Спека привела.
Та не встиг він нахилитись -
Вся вода зійшла...
Залишився лиш струмочок,
Де ковток, чи два.
І нема вже заморочок...
Ось такі дива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2021
автор: Н-А-Д-І-Я