Біла акація, мов наречена,
Запахом ніжним й коханням струмить.
Біла акація серце бентежить,
Спомин солодкий в душі палахтить.
Ми зустрічались у травні під нею,
Віти спускались тобі до плечей.
Ти пригортала суцвіття до себе,
Сяяв крізь них погляд звабних очей.
Боже! Яка ж ти була тоді гарна!
В тисячу раз, ніж акації цвіт.
Ро́ки пройшли, та у серці, я скажу,
Образ той світлий зберігся навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2021
автор: Володимир Бабієнко