Купив раз на базарі пан
Шкатулочку співочу.
Спочатку забавлявся сам,
Показував охочим.
А згодом – чом його дарма
Порожньою тримати? –
Дурних у нас давно нема,
Усі метикуваті, –
Напхав усякого добра,
Якого лиш надибав,
Стер піт задумливо з чола,
І сипонув ще й срібла.
Шкатулка рибою лиш рот
Безмовно відкривала,
Бо почувалась, як народ,
Що пережив навалу.
Хоч намагалася вона
Подати голос тонко,
Та й найчутливіша струна
Без духу – оболонка.
З тих пір не чув уже ніхто
Мелодій шовковистих.
Звив потім крук у ній гніздо
І мешкав років триста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2021
автор: Оксана Дністран