Ростуть тарифи. Крадії державці.
Не зміниш? Не рви нерви, відпусти.
Травми душі чомусь лікує праця.
Світ – чехарда. У тебе є лиш ти.
Світ – обіймач. Помуркоти тихенько.
Серед дощів, лісів, людських принад
Щось та й порушить ритм биття серденька,
Зачепить, як серпневий зорепад.
Одненький в світі? З всесвітом єдиний?
Це вже як сам для себе обереш.
Повір, не було кращої людини
За тебе на землі й за мене теж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: Пісаренчиха