Стелилась в ноги моріжком із трав,
Сльозами омивалась росяними,-
Ти ж лише погляд мимохіть кидав,
Вдаль прямував замріяно, безвинно.
Собі сказала: «Досить. Цоб-цабе.
Моління – не принада для кохання.»
Дощем по вікнах смуток ще шкребе,
Та сонце радісно злітає зрання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: Пісаренчиха