спочатку були дерева
і квіти були, і трави
а потім упало небо
залишивши сонцю травми
а потім погасло світло
звільнило дорогу ночі
була вона геть не звідти
а з темені і зі клоччя
вона прикувала ноги
спинила серця й хвилини
вона не дала нічого
ні духу, ні батьку й сину…
і раптом ввімкнулись ранки
з веселками і туманом
наставили півні-панки
криваві чуприни рвані
розкрили дзьоби лушпаті
збудили здорову тяму…
як добре усмак поспати
й прокинутися так само
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: Ulcus