Я не люблю, коли в автівці муха
Перед очима блимає, дзижчить.
Я не люблю пустих балачок слухать,-
Тоді вже краще і не говорить.
І не терплю манірності у людях,
Мене діймає чванство і пиха.
З такими і сама буваю люта,
Така вже я, простіть, не без гріха.
Не вразять ваші статки й нагороди,
І байдуже, з яких то ви кругів,
Чи обділив, чи дав Бог пишну вроду, -
Аби лиш люди добрі, не лихі.
Всього перелічити я не в змозі,
Та знаю свою істину просту:
Я щиро закохаюся у розум,
Талант і неосяжну доброту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2021
автор: ЛУЖАНКА