роса – срібні сльози,
коса – як у смерті_
на ранку порозі
під небом підпертим
кривими руками
дерев над смарагдом,
відлуння ярами_
ця мара - направду_
>
під блискавку леза
трав зморених хвилі,
над дзеркалом - плесом
вгавають безсилі
пташині почвари_
прийдешнє в зачині_
спис променя з хмари,
сім кроків спочину_
>
кров крику світанку_
танок із косою_
снів віщих уламки
омиті настоєм
натужного слова
про те, як з-під вишень
в межу будякову
гнав музу всевишній_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2021
автор: Ки Ба 1