Сонечко з-за обрію вигляда,
все навколо радужно огляда,
посилає лагідно промінці,
чисті, ніби вимиті в молоці.
Котиться по небу в височінь,
проганяє сутінки й ночі тінь,
усе намагається розбудить,-
неможливо цю красу пропустить...
Стає любо-весело в небесах,
хмаринки купаються в промінцях,
отак починається літній день,
із далека чується: дзень-дзелень.
Швидко просинається все живе,
у просторі чується щось нове.
Сонечко всміхається з висоти,
додає природі красоти.
Ось уже проснулася вся земля,
її також сонечко звеселя,
квіти уже скупані у росі,
вони запишалися у красі.
Дерева проснулися і кущі,
щедро поливали їх дощі,
дуже мало літом вони сплять,
і їм є що сонечку показать,
щедрістю наповнені їх плоди,
від тепла чудового і води.
Ще роса не висохла на траві,
з вітром вона гралася увісні.
Покотилось сонечко у зеніт,
розгляда уважно літа квіт,
йому усміхається все земне,
ох і гарне літечко золоте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2021
автор: геометрія