Ой тії хмари,
ой гіркі сльози,
хай обминають обійстя.
Наврочить мені синії очи
кращого на новім місці.
Минають літа й ця осінь,
скроні торкає просідь,
але Душі все одно
дивиться з надією у вікно.
Я, як те нещастя,
що просить участі,
але не буду тінню,
що вже не дихає,
а буду сміливою і сильною,
взлечу ніби птах з криші,
матиму свою життєву нішу...
Кожен мріємо у Божий Дім Любові
хоча б повзком повернутися,
усіх гріхів позбутися...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2021
автор: Svitlana_Belyakova