Вранці ковдра важка, мов каміння дольмену.
Як я, боже, хотів би радіти промінню!
Крізь паркани цвинтарні журбу запиле́ну
Витягати із м'ясом, із кров'ю, з корінням.
Сива втома малює провали в обличчі.
Я не знаю, де рвалися нерви, де схибив,
Я не знаю, чиї голоси ті, хто кличе,
Часто битий об лід тілом мертвої риби.
Зле шипіння. Прокльон.
Незнайоме ім'я.
Куди ніч, туди й сон.
Куди день, туди й я.
https://www.youtube.com/watch?v=lGY9Zy9wfgQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2021
автор: Мирослав Бісаврюк