[b][color="#001ca6"]Твій перший сніг вкриває узбережжя,
Бурхливих і сумбурних рівчаків,
Дніпро занурилось у льодове безмежжя,
А Чорне море у мовчазність віків.
Танок пронісся з вітру-хуртовини,
По білих розмальованих дахах.
Ні, не впізнав я зранку України,
Така лише б наснилась уві снах.
Коштовним білим платтям аж додолу,
Вкриваєш Галич, Слободу, Волинь,
Від Лемківщини, Холмщини, Подолу,
В Південний Буг і Дністер ти полинь,
у цю красу натхненну в розмаїтті,
природи, ту що БОГ подарував…
Живуть, мабуть, щасливі всі і ситі
в краю, який ти серцем покохав?
Аж ні, холодна стужа землю вкрила,
А хуртовина виє і реве,
У нічку темну, вивільняє силу,
Яка несамовито літає і рве
Все навкруги, живого не залишить.
Скувала стужа щасливу мить життя,
А мати жалібно співає і колише,
Напівголодне, стомлене дитя…[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2021
автор: CONSTANTINOPOLIS