Небо за хмарами, лупить злива,
Води по кісточки набралося,
Поміж перехожих сором’язлива
Кросівками білими не переймалася.
Їх топить у морі брудної води,
Мов в алкогольних напоях горе,
А, може, то суму поспіли плоди?
Для неї брудне все – прозоре.
І без опору вітру за вітром іде,
Нема парасолі, не крикне: «Таксі!».
Можливо, із цією брудною водою
Її негаразди зникнуть усі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: Андрій Лагута